Очікує на перевірку

Губна помада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Помада.

Помада (від фр. pomme — яблуко) — засіб декоративної косметики, що використовується для фарбування губ. Існує багато кольорів і видів помади. Деякі помади також є бальзамами для губ, щоб додати колір і зволоження.

Склад

[ред. | ред. код]

Продукт на ароматизованій восково-жировій основі, що містить у собі:[1][2]

До складу губних помад також входять:

Помада виготовляється шляхом змішування воску і нелетючої олії, наприклад, змішуються бджолиний віск, рицинова олія і вода. Таке поєднання призводить до отримання суміші, що легко розподіляється по губах і не розчиняється у воді.

Історія

[ред. | ред. код]

Рання історія

[ред. | ред. код]

Чоловіки та жінки стародавнього Шумеру та долини Інду, можливо, були першими, хто винайшов і користувався помадою приблизно 5000 років тому.[3] Шумери дробили дорогоцінні камені та використовували їх для прикраси свого обличчя, в основному на губах і навколо очей. Єгиптяни, як Клеопатра, подрібнювали клопів (кармін), щоб створити червоний колір на губах.[4] Жінки стародавньої цивілізації долини Інду використовували як помаду прямокутні шматки охри зі скошеними кінцями.[5] Стародавні єгиптяни носили помаду, щоб показати соціальний статус, а не стать.[6][7] Вони витягли червоний барвник фукус-альгін, 0,01% йоду і трохи брому-маніту, але цей барвник спричинив серйозне захворювання. Помади з мерехтливими ефектами спочатку були виготовлені з використанням перламутрової речовини, що міститься в лусці риби.[8]

Китайці зробили одні з перших помад, які були виготовлені з бджолиного воску понад 1000 років тому для захисту ніжної шкіри губ. За часів династії Тан (618—907 рр. н. е.) до них додавали ароматні олії, що надавало роту привабливий ефект.

В Австралії дівчата-аборигени фарбували рот охрою в червоний колір для ритуалів статевого дозрівання.[9]

Велика Британія

[ред. | ред. код]

Фарбування губ почало набувати деякої популярності в Англії 16-го століття. За часів королеви Єлизавети I увійшли в моду яскраво-червоні губи та суворе біле обличчя. У той час помаду виготовляли із суміші бджолиного воску та червоних плям від рослин. Лише жінки вищого класу та актори-чоловіки носили макіяж.

Протягом більшої частини 19 століття очевидне використання косметики не вважалося прийнятним у Британії для респектабельних жінок, і це було пов’язано з маргіналізованими групами, такими як актори та повії. Вважалося нахабним і неохайним макіяжем.[10] У 1850-х роках були опубліковані звіти, які попереджували жінок про небезпеку використання свинцю та кіноварі в косметиці, нанесеній на обличчя. До кінця 19 століття французька косметична компанія Guerlain почала виробляти помаду. Перша комерційна помада була винайдена в 1884 році парфумерами з Парижа, Франція. Він був покритий шовковим папером і зроблений з оленячого жиру, касторової олії та бджолиного воску.[11] До цього помаду створювали вдома.[12] Повне визнання неприхованого використання косметики в Англії, здається, прийшло до модних лондонців принаймні до 1921 року.[13]

США

[ред. | ред. код]

У 19 столітті помаду фарбували карміновим барвником. Карміновий барвник був видобутий з кошеніль, лускових комах, родом з Мексики та Центральної Америки, які живуть на кактусах. Комахи кошеніль виробляють кармінову кислоту, щоб запобігти хижацтві інших комах. Кармінову кислоту, яка становить від 17% до 24% ваги висушених комах, можна витягти з тіла комахи та яєць. Змішаний з солями алюмінію або кальцію, він утворює карміновий барвник (також відомий як кошеніль).[14]

Ця помада прийшла не в тюбику; його наносили пензлем. Карміновий барвник був дорогим, а вигляд помади кармінового кольору вважався неприродним і театральним, тому губну помаду не сприймали для повсякденного носіння. Лише актори й актриси могли обійтися без помади. У 1880 році небагато театральних актрис носили помаду на публіці. Відома актриса Сара Бернхар почала носити губну помаду та рум’яні на публіці.[15] До кінця 19 століття жінки наносили макіяж лише вдома. Бернхар часто наносила на губи кармінову фарбу на публіці.[14]

На початку 1890-х років кармін змішували з олією та восковою основою. Суміш давала природний вигляд і була більш прийнятною серед жінок. У той час помада не продавалась у закрученому металевому тюбику; його продавали в паперових тубах, тонованих паперах або в маленьких горщиках. Каталог Sears Roebuck вперше запропонував рум’яни для губ і щік наприкінці 1890-х років.

До 1912 року модні американські жінки почали вважати помаду прийнятною, хоча стаття в New York Times рекомендувала наносити її обережно.[16]

До 1915 року помаду продавали в металевих циліндрових контейнерах, які винайшов Моріс Леві. Жінкам доводилося ковзати крихітним важелем збоку тюбика краєм нігтя, щоб перемістити помаду до верхньої частини футляра,[17] хоча помади в металевих контейнерах Push-up були доступні в Європі з 1911 року. У 1923 році Джеймс Брюс Мейсон молодший запатентував першу поворотну трубку в Нешвіллі, штат Теннессі. Оскільки жінки почали носити помаду для фотографій, фотографія зробила помаду прийнятною серед жінок. Елізабет Арден і Есті Лаудер почали продавати помаду у своїх салонах.[15]

Під час Другої світової війни металеві тюбики від помади були замінені пластиковими та паперовими. У той час губної помади було мало, оскільки деякі з основних інгредієнтів помади, нафти та касторової олії, були недоступні. Друга світова війна дозволила жінкам працювати в інженерних і наукових дослідженнях, а наприкінці 1940-х Хейзел Бішоп, хімік-органік з Нью-Йорка та Нью-Джерсі, створила першу довготривалу помаду під назвою помада No-Smear.[18] За допомогою Реймонда Спектера, рекламодавця, бізнес помад Bishop процвітав.


Інша форма фарбування губ, напівпостійна рідка формула без воску, була винайдена в 1990-х роках компанією Lip-Ink International. Інші компанії імітували цю ідею, випускаючи власні версії довготривалого «фарби для губ» або «рідкого кольору для губ».

Слід на філіжанці від помади.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Основы производства парфюмерии и косметики / Г. Н. Каспаров. — М. : Агропромиздат, 1988. — 287 с (с.6-7)
  2. ↑ Кошелева Л. И. Экспертное исследование губных помад / Л. И. Кошелева, Е. Р. Россинская. — М., 1990 (с.19)
  3. ↑ Schaffer, Sarah (2006), Reading Our Lips: The History of Lipstick Regulation in Western Seats of Power, Food and Drug Law Journal, Digital Access to Scholarship at Harvard, 62 (1): 165—225, PMID 17444030 [недоступне посилання з 01.12.2016]
  4. ↑ Valdesolo, Fiorella (2006), The Red Army, The New York Times, архів оригіналу за 16 лютого 2022, процитовано 24 березня 2021
  5. ↑ Mackay, E.J.A. (1937). Excavations at Chanhu-daro. Journal of the Royal Society of Arts. 85 (4405): 527—545.
  6. ↑ Schaffer, Sarah (16 травня 2006). The History of Lipstick Regulation in Western Seats of Power. Harvard.edu. Harvard. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
  7. ↑ The History Of Red Lipstick, From Ancient Egypt To Taylor Swift & Everything In Between. Bustle (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 1 вересня 2021.
  8. ↑ What's That Stuff?. Chemical and Engineering News. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 2 вересня 2010.
  9. ↑ Richards, Beth (1994). Blood of the Moon. Herizons: 28.
  10. ↑ Vidal Claramonte, María del Carmen África (1990). Greil Marcus. Lipstick Traces: A Secret History of the Twentieth Century. Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1989, 496 pp. Revista Alicantina de Estudios Ingleses (ісп.) (3): 143—144. doi:10.14198/raei.1990.3.15-2. ISSN 0214-4808.
  11. ↑ A Complete History And Evolution Of Lipsticks: Interesting Facts. Stylecraze (амер.). 19 червня 2012. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 24 січня 2020.
  12. ↑ Conway, Susannah (3 січня 1999). Fashion: The History of... Lipstick – Lip-Smackers Good. London: The Independent. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 9 лютого 2010.
  13. ↑ The Times, Dec 12, 1921; p. 7; Issue 42901; col C, Shops At Their Best: "Vanity cases are in endless variety, large enough to hold mirror, powder-puff, lip-stick, and other necessaries of feminine social life."
  14. ↑ а б Riordan, Theresa (2004). Inventing Beauty: A History of the Innovations that Have Made Us Beautiful. New York: Crown Publishing Group. с. 36–60. ISBN 978-0-7679-1451-2.
  15. ↑ а б How Lipstick Works. Discovery Health. Архів оригіналу за 21 вересня 2010. Процитовано 2 вересня 2010.
  16. ↑ New York Times, March 17, 1912, "The Art of Making Up":"There was a time when to confess to make up was to place one's self beyond the pale...We flaunt the vanity box these days as frankly as our ancestors did in the eighteenth century.... Touch the lips slightly with a lip-stick, but do not make your mouth look like raw beef."
  17. ↑ Clara Bow Lips – 1920s Beauty. About.com. Архів оригіналу за 5 березня 2006. Процитовано 2 вересня 2010.
  18. ↑ Berg, Rona (1 січня 2001). Beauty: The New Basics. New York: Workman Publishing. с. 144. ISBN 978-0-7611-0186-4.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Губна помада
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Губна_помада&oldid=39691452